Що відбувається довкола Шевченківської премії..? Вже кілька днів – скандал за скандалом. Спершу, 9 березня – дивне зібрання у Президента з нагоди дня народження «мислителя Шевченка» (так про нашого генія пишуть президентські служби), на якому не було жодного з відомих діячів української культури. І не менш дивне чиєсь рішення (чиє?) «притримати» оприлюднення прізвищ цьогорічних лауреатів до 22 травня, додавши при цьому ще одну номінацію.
І тут же – «чистосердечне зізнання» голови Шевченківського комітету пана Макарова про те, що він висуватиме на нову номінацію художника Матвія Вайсберга: «Я ДЛЯ СЕБЕ вирішив, що я буду його висувати».
Чи Вам не здається, пане Макаров, що подібне зізнання принаймні дурно пахне?.. Далі – ще цікавіше. 11 лютого на сайті Шевченківського комітету з’являється «Заява» про те, що «Комітет вчасно підготував і вніс Президентові України подання про присудження Національної премії та проєкт відповідного Указу Президента України». Публікується список пропонованих лауреатів. З-поміж них – Михайло Назаренко, упорядник антології (що є грубим порушенням Положення про Шевченківську премію, в якому сказано, що премія присуджується «за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики»).
Фактично – це сигнал громаді про те, що ми, Комітет, зробили свою справу вчасно, а от відсутність відповідного президентського указу – то вже не наш клопіт. Але президентського указу при цьому досі нема. Зазвичай він з’являвся 9 березня…
Щось у їхньому домі не так?..
І ось тепер – ще одна новина. З’явилися повідомлення, що в 2021 році в росії вийшла книжка відомого американського письменника-фантаста Джона Краулі «Маленький, большой, или Парламент фейри». І що один із трьох перекладачів цього роману на російську – той-таки Михайло Назаренко.
Як вам такий сюжет? У час війни найвищою державною премією, освяченою іменем Тараса Шевченка, відзначаємо автора, який видається в країні ворога!
Ганьба і лютий треш.
Можливо, ця оказія і є причиною відсутності президентського указу?.. Не хочеться вірити, що Президент, перебуваючи під неймовірним тягарем відповідальності, спричиненої війною, таки ухвалить недолугу (якщо не сказати інакше) пропозицію своїх «гуманітарних пастухів»…
А взагалі, за правилами честі, у цивілізованих країнах після подібних скандалів зазвичай ті, хто заварив таку кашу, подають у відставку…
Михайло Сидоржевський
