Про роман Тетяни Сидоренко «Ольга, дружина Пікассо»…
Не писатиму про плагіат, що його виявив у цьому творі Ігор Котик. Про це можна прочитати в його рецензії на «Літакценті»…
Напишу дуже просто: велика артистка балету Оля Хохлова ніяким боком до українства не дотична, крім того, що народилася — в Нєжинє.
Одне прізвище Хохлова чого варте!
Однак нам так хочеться модерності, хоч якось до того Пікассо доторкнутися!
Та плювати хотів Пікассо на Олю Хохлову, якщо вже коротко окреслити їхні подружні стосунки. Достоту так він хотів плювати на Олю, як і Оля на Україну.
Таке враження, що писати у нас немає про кого з українських артисток, наче не було Заньковецької чи Марії Садовської, чи Соломії Крушельницької, чи Оксани Петрусенко з такою романною долею.
Той факт, що у нас з’являються сплагіачені романи про псевдоукраїнок типу Хохлової на тлі повного неосмислення власне української мистецької традиції, українського мистецтва як такого — свідчення провінційності і загумінковості українців, які прагнуть модерності, але внаслідок відсутності інтересу до свого власного ніколи так тієї модерності й не досягають.
Найбільше в усій цій історії мене убило те, що цю книжку видав естет Малкович.
Нікчемне книговидання.
UKRAINA, INC. (Журнал «Україна»)
