Ярослав Ланьо спочатку проектував і будував будинки, в тому числі і власний для родини. Потім посадив і витворив дивовижний сад. Потім у перші дні війни одягнув бронежилет і пішов на фронт. Потім повернувся пораненим. Потім, після низки операцій, довго тренував руку, щоби могла тримати перо…
І проросли тонкоархітектурно-пахучо-трепетно-ніжні вірші. На спрагу огрому сердець, на широкий 
читацький онлайн-світ. Зрештою – на цілу книгу. Не книжечку, а – Книгу.
Це – сокровенні звіряння і сповіді, розгадування екзистенції буття, слова-дотики, розписи на склі, магічні псалми коханню, еротичні ескізи, захоплення восьмим дивом світу – жіночою душею.
Одна душа, примхлива і пророча,
Яка так часто ділиться на двох.
Воно зродилося «крізь «біль рядків», як зізнається сам. Наспіване птахами саду, опалене порохом вибухів, принесене вітрами спогадів, сумнівів і переживань.
І це лише буквених рим у книзі пів келиха. А любові, пристрасті, щирості, приязні, милосердя і мудрості – повні келихи таланту. Таланту поета, митця, чоловіка.
Спробуйте цей трунок на смак, колір і аромат. Мені він «зайшов».
Мирослав Дочинець
