А новітня того «якби» не хоче знати категорично. Але уявімо на хвилину: якби через кілька днів після 24.02.2022, або навіть після Бучі, до Києва приїхали і Блінкен, і Остін. І Остін сказав би в нас те саме, що сказав нещодавно в Ізраїлі… І якби два американські авіаносці тоді ж рушили чергувати біля Одеси, як зараз стали в Середземному морі… Якби про Бучу, Ізюм, Маріуполь Байден сказав би одразу, що це «геноцид», як щойно назвав різанину в Ізраїлі, вчинену хамасом… А не через тижні й місяці після масових убивств українців росіянами, як ледве витиснув із себе про наші міста.
Як виглядала б війна в Україні, якби щодо нас сталися недавні «якби»? Але озвучені й реалізовані стосовно Ізраїля, не Києва. Даруйте за тавтологію.
Не сприйміть мене цинічною сволотою, або сприймайте, коли хочете – але чому наша трагедія боліла їм менше?! Бо таки менше, ніде правди діти.
І якби в США наступного року не було президентських виборів. І якби на них одним з вирішальних чинників як проголосують не була вартість бензину. Відтак всього решти також. А бензин – це нафта, якої багато в Перській затоці, і ціни на неї стрибнули вгору через війну в Ізраїлі та Секторі Газа.
По барабану старому цинікові нелюдські страждання цивільних в Ізраїлі, як і в Палестині. Так само чхати хотів на моторошні смерті тамтешніх дітей. Як і тих, хто загинули в Україні – в нього свої шкурні інтереси в обидвох війнах, викачати з них все задля просілого рейтингу.
Тому й незрозумілі ігрища із закритим коридором для біженців на єгипетському кордоні, й тиск на ізраїльський уряд, і небачених масштабів людська трагедія. Без жодних «якби».
Людмила Пустельник
