Думаю, що нині люди з так званого цивілізованого світу, до якого належить також Україна навіть у часи війни, найбільше люблять подорожі. Звичайно, подорожувати приємно і корисно, але подорожувати можна і за допомогою книжки. Днями вирішила перечитати подорожні нариси Джона Стейнбека — «Подорожі з Чарлі в пошуках Америки».
Чарлі — це французький пудель, який товаришував 58-річному Стейнбеку в його подорожі в трейлері через всю Америку на початку 1960-их. Читач дізнається про географію США, про відмінності між штатами. Хоча я ніколи в Монтані не була, але, як і Стейнбек, захоплююся нею. Найцікавішими в книжці є зауваги про те, як змінилася Америка з часів молодості письменника, його переконання, що письменник покликаний писати про американців, показуючи їхню сутність — інакше література втрачає своє значення. Стейнбек якраз дуже просунутий автор. Його не можна запідозрити у легкодухому неоромантизмі.
Спостерігаючи за розвитком радіо і ТБ, що стандартизували і мову різних штатів, і смаки їхніх мешканців, він розумів, що писемність колись буде притаманною дуже обмеженій кількості людей. І ці люди, може, будуть не найкращими. У Стейнбека дуже оригінальний гумор — на межі з цинізмом, але не такий чорний, як у Воннегута.
Найцікавішими для мене є роздуми Стейнбека про те, що за 200 років таки виробився американський тип людини. Про це свідчить, що певна мода, пісенька чи жарт захоплює саме американців, а не французів чи англійців. Не менше резонує із сучасністю і його настирливий пошук таких американців, які б були готові відстоювати власні переконання ціною власного життя— прерогатива в цьому належить саме чорношкірим громадянам Америки. Як висловився один із друзів Стейнбека, саме чорношкірі мали в 1960-их монополію на героїзм у США.
Расова проблема — це окрема тема книжки. Скільки часу вже минуло від першодруку цих нарисів, а читати й досі цікаво, зрештою українською книжку переклали не так вже й давно. Пудель Чарлі — цілком повноправний персонаж твору, він навіть кращий за деяких людей, навіть тих, для кого писалася Декларація про незалежність США.
Дуже люблю Стейнбека — хоч він і гіперболізує реальність, але йому чомусь завжди віриш. А щодо мандрів, то Стейнбек знав, що між мандрами і тим, хто мандрує, має існувати домовленість. Часами мандрівка покидає мандрівника, перш ніж він добереться домів. Мандруймо світом на сторінках книг — це чудове заняття й тоді, коли немає світла. Аби були паперові книжки і довше тривав світловий день.
Роксана Харчук
