Згадався день народження Івана Франка в Нагуєвичах. Напередодні Василь Кузан привіз закарпатське вино, яке запрошені учасники фестивалю випили в лісочку неподалік. Зранку почався фестиваль, на якому не було людей, бо була неділя і всі пішли до церкви…
Близько 13.00 люди почали сходитись, їх раптом стало багато. У лісочку вже ладнали сцену, там же розгорнулася сила силенна всяких кухонь. Переважно шашлики, але були деруни, ковбаски, всяке таке ще плюс алкоголь.
Під вечір хотіли показати фільм “Червоний”, для чого взяли в оренду дорогу апаратуру для кінопоказу просто неба. Але о 15.30 небо впало на землю таким раптово густим дощем, що тоді ще живому Кравчуку не було б як проскочити між крапельками – була реально водяна стіна. Вона змила і фестиваль у садибі Франка, і підприємців з наїдками-напоями. Чиновники ж зі Львова виступили з вітальним словом на порожній сцені перед мокрим лісом, бо людей не було, а вітальне слово — протокол, не зря ж їхали.
“Червоного” не показали. Учасники повернулися до місця своєї дислокації, і тут з’ясувалося: в Нагуєвичах не продають сухого вина, закарпатське вчора випили, є лише якась настоянка типу “Горобина на коньяку”, солодка й противна, як Єрмак. Міцного алкоголю я не вживаю, інші не хотіли, та й магазини зачинилися, бо дощ. Тому поети почитали вірші самі собі, я послухав і тверезий пішов спав.
А ще там з нагоди приїзду начальства поклали на відтинку дороги асфальт. Але не всюди, і мешканці сусіднього села перекрили дорогу з вимогою покласти асфальт і їм. Думаю, Іванові Яковичу все це могло сподобатися…
Андрій Кокотюха
