… Невимовно гірко думати й писати про це. Сьогодні пішов у засвіти той, хто неймовірно любив жити — Борис Холод. Засновник і президент Університету імені Альфреда Нобеля, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення початку 2000-х років…
А ще він мій земляк (родом із села Городище (В’єхань) Роменського району, на Сумщині). Так любити світ і людей можуть одиниці. Так горіти ідеями, планами, стратегіями міг лише він. Всі, кому довелося працювати із Борисом Івановичем в Національній раді з питань телерадіомовлення (мені також), пам’ятатимуть його завжди: організованість, дисципліна, творчість, людяність, душевність…
Таких керівників ні до, ні після нього я не зустрічав. Єдине проти чого бунтувало його єство — проти фальші. Бо сам він був Справжнім (хоча не всіма сприйнятим і прийнятим).
Університет, який він створив у Дніпрі, став його лебединою піснею — красивою, сучасною, молодою, мов сама Душа цього великого українця, яка так і не зазнала старості.
Микола Гриценко
P.S.
Шкода…Така людина пішла у засвіти! Пишаюся, що, як журналіст, знав його з 1984 року. Унікальність його полягає в тому, що куди не направила Бориса Івановича чи то партія, чи держава — він завжли давав результат. У тій-таки Національній раді з питань телебачення і радіомовлення ні до нього, ні після не було таких відповідальних і толкових керівників. Годі вже казати й про створений ним університет Нобеля. Людина слова, діла і честі! ДУЖЕ ШКОДА…СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ.
Віктор Ожогін
