«Життя прекрасне, — казав батько під час нашої останьої прогулянки осіннім лісом тижні півтора тому. –– Вік — це абсолютно внутрішня категорія. Якщо не дивитися в дзеркало — віку нема. Ти все відчуваєш так само і в 18, і в 30, і в 50. Переживаєш ті самі емоції, ті самі відчуття. Життя саме по собі — абсолютна цінність, якій треба радіти кожної миті».
Згадую першу мить абсолютного щастя, яку подарував мені батько. Було мені роки зо два. У нашому подільському дворику росло розлоге старе дерево. Він підняв мене на руки і посидив високо над землею, а сам стояв внизу і сміявся. Здавалося, що я лечу. Світ довкруж став неозорим. Я щось репетував від захвату. А потім кожного разу, коли ми виходили гуляти просив його ще раз і ще проробити зі мною цей трюк.
Батько патологічно не вмів сумувати. Радість і оптимізм були його другою натурою. Улюблений актор — 
Чарлі Чаплін, улюблені фільми «Серенада сонячної долини» і «Волга-Волга». Улюблена страва — вареники з вишнями і полуниці зі сметаною.
Він народився улітку і був сонячний. З покоління «дітей війни», що пережили евакуацію, знали як направду ревуть двигуни пікіруючих «Мессершмітів» та палають запальні бомби. А ще трофейний кінематограф і Джонні Вейсмюлер (перший Тарзан) в якості кумира.
В юності мріяв рятувати тварин, тому закінчив біофак київського університету, але згодом відкрив у собі талант до співу й закінчив консерваторію. Потім ще й на режисурі вчився в театральному. Всі, хто його знав, не міг не захоплюватися батьковим вмінням тримати себе у бездоганній фізичній формі. До останього дня він робив жим штанги лежачи, а у 75 років став чемпіоном з бодібілдингу серед ветеранів.
Батько поставив десятки театралізованих вистав та козацьких свят по всій Україні. Організував тисячі концертів. А ще він вмів розповідати історії так, що всі хапалися за животи, умліваючи у конвульсіях від сміху.
Він завжди був піжоном, носив краватки-метелики і кольорові шкарпетки, а ще мав велюрові концертні піджаки і широкі краватки за модою 70-х, які я й досі зберігаю у шафі, як артефакти доби, коли татусь (соліст ансамблю ГРВН) виступав на одній сцені з АББА та товаришував з Діном Рідом.
Він написав книгу. Він зняв фільм. Він народив і виростив двох синів. Він побудував дім. Він садив дерева… Але передусім він проніс через усе життя любов до нашої МАМИ. 54 роки разом!
Його останні день теж був прекрасним. Вони разом з мамою і моїм молодшим братом пішли у кіно, потім повечеряли у ресторанчику, потім вешталися торговим центром. Потім прийшли додому, натхненні і наповнені… А потім стався інсульт. Складна операція, штучна кома, декілька днів боротьби… і вранішній дзвінок мами: «батько помер…»
Кажуть…. «світ спорожнів без тебе»…
Ні, тату, не так! Ти лишив по собі світ, сповнений ЩАСТЯ, ДОБРА І ЛЮБОВІ! Життя гправду прекрасне, оскільки ти робив його таким в усі роки свого життя, а Бог тобі відпустив їх майже 90!!!
Дякую тобі за ВСЕ!!! ДЯКУЮ ЗА ЖИТТЯ!!!
Антін Мухарський
