«Я — твоє крило// Ти — моє крило// Щастя більшого не треба// Полетімо в ніч// В неповторну ніч// І крильми торкнемось неба…»
21 січня вночі після важкої і тривалої недуги у Львові помер Роман Кудлик… Світла пам’ять світлій людині…
На віршовані тексти самобутнього українського поета (багаторічного головного редактора львівського літературно–мистецького журналу «Дзвін») писали не просто його співавтори, а й вірні друзі: Богдан Янівський («Зорепадні ночі»), Володимир Івасюк («Я — твоє крило», «Нам спокій, друже, тільки сниться», «Освідчення», «Не одпалай, моя любове»), Ігор Білозір («Чумацький шлях», «Батьківське жито», «Спогад срібної ночі», «Лебеді весни»), Олексій Сердюк («Барвисті сни»).
Про ті часи поет згадував в останні роки лише з сумом та ностальгією, адже всі вони вже відійшли у Вічність. Тепер долучився до них і він, на 78-му році життя (народився 4 травня 1941, м. Ярослав, Польща).
Завдяки Романові Кудлику пісня «Сизокрилий птах» стала майже культовою у виконанні Софії Ротару, вона хвилювала й хвилює вже не одне покоління слухачів.
Проте ця композиція не є українською в повному розумінні цього слова, хоч вірш до пісні написав саме він — український поет Роман Михайлович Кудлик.
Однак мелодія не є оригінальною. Ідею запропонував режисер музичного телефільму «Червона рута» Роман Олексів, її відразу втілив Роман Кудлик (в італійському варіанті «L’ іmmensità», «Неосяжність») з музикою італійського композитора Детто Маріано, саме її виконував на фестивалі у Сан–Ремо–1967 знаменитий співак і один з авторів пісенного тексту італійською Дон Бакі.
Михайло Маслій
