У Марселя Пруста була віддана помічниця, подруга — Селеста Альбаре, яка вела власний щоденник. Письменник пророкував Селесті, що після його смерті багато охочих будуть звертатися до неї з проханням розповісти про той «час», який вона провела з ним поруч.
Як вона пише: «.. і цей ритм складався з особливого, унікального часу, в якому жив мсьє Пруст… Це був час без годинника…»
Ця книга дуже багата спогадами Селести про останні 8 років життя великого французького письменника. Найцікавіше те, що письменниця (думаю, що можна її так називати) описує кожну деталь: від гардероба до приготування улюбленої кави. Все, що відбувалося. Кожний момент.
Через щоденник Селести багато чого можна для себе дізнатися чи прояснити, і це буде цікаво тим, хто цікавиться життям і творчістю Марселя Пруста.
Селеста була в центрі всього. Але протягом пʼятдесяти років вона відмовлялася говорити. Казала, що її життя закінчилося з паном Прустом. Якщо він зачинився, як відлюдник у своїй творчості, то вона хотіла б жити лише як відлюдницею у його памʼяті.
«Месьє Пруст мене ніколи не покидав. Кожної миті, коли мені в житті доводилося що-небудь робити, я знаходила в ньому чергового шанувальника, який вирішував всі мої труднощі, і після своєї фізичної смерті він продовжував мене захищати».
Пруст ніколи не розлучався з великою валізою, старою і потертою, але все ще добротною. «Ми складали туди рукописи. Він казав мені, що щоразу, коли кудись виїжджав, то він брав їх із собою. Вони були його найдорожчим надбанням. Месьє Пруст ніколи не розлучався з ними»
Селеста часто з Прустом обговорювали різні книги. Вона знала і розуміла, що і про що пише Пруст. «Тепер я розумію, що весь пошук пана Пруста, велика жертва, яку він приніс заради своєї творчості, полягав у тому, щоб винести себе за межі часу, щоб віднайти його знову. І він потребував цієї тиші, щоб почути лише ті голоси, які він хотів почути, голоси в його книгах».
Чоловік Селести – Оділон Альбаре – після смерті письменника вирішив покинути роботу водія. Свій вчинок пояснив тим, що тільки спілкування з Прустом дозволяло йому терпіти неадекватність інших пасажирів!
Селеста Альбаре прожила 92 роки. На світлині вона біля ліжка Марселя Пруста.
Андрій Кулик
