«Моя баба Анця, знана на Мараморощині знахарка, – зізнавався Андрій Ворон, – вдало практикувала такий лік. Брала у хворого слину чи мокротиння і закопувала в горщик із землею. Він мав посадити в ньому цибулину або кілька насінин соняшника. Поливати, поки паростки не витягнуться на п’ять сантиметрів. Тоді обережно витягнути їх із коренем і спалити, якщо хвороба пов’язана з кров’ю, гноєм, виділеннями чи потом. В усіх інших випадках – пустити за водою. Хвороба теж піде.
Баба лікувала нас, малих, ще й так. Коли ми нарікали на біль (будь-який), вона наказувала засунути мізинець під язик і якийсь час потримати. Я й досі не знаю, яким чином, але це помагало.
А ще був у неї дивний спосіб лікувати хворі ноги, подагру, поперек, серце, «високу кров» і цукрівку. Стоячи, заплющити очі, руки опустити вздовж тіла, підняти одну ногу і так простояти кілька хвилин. Потім іншу ногу. Такі вправи дають загальне скріплення тілу й духові.
А коли нападав несподіваний біль, баба варила накруто яйце, розрізала навпіл і прикладала до того місця. Доки яйце охолоне, біль зникне.
Кволих і знервованих людей баба лікувала сонцем. Загортала в тонку білу верету (з головою) і вкладала їх на осонні головою на північ. Кожні пів години перевертала їх, аж доки не спітніють. І так щодня, доки не «прийдуть до себе». При цьому треба багато пити води.
До слова, першою ознакою початку недуги для баби Анці був різкий запах ніг хворого. Тоді вона радила нарізати кружальцями цибулю і щільно прикладати до стоп у шкарпетках. Так спати. Цибуля відганяла хворість».
Обереги від напастей
Вони в моєї баби були дуже прості, але дієві. Після поганої новини чи важкої розмови, чи просто в занепаді духу, вийди в сад або діброву і візьмися лівою рукою за здорове дерево. І мислено виштовхай із себе гіркоту. Присядь над річкою і потічком – і зі жмутком трави чи листя пусти за водою свою журу. Відтак занур на хвилину у воду руки.
Запали сірник, подихай на нього, уявляючи, що смуток згорає разом із ним. А тоді увіткни згарок у землю.
Коли чуєш на свою адресу слова злоби, заздрощів, лестощів чи фальшивих побажань, скажи пошепки: «У добрий час мовити, в недобрий – помовчати». Якщо чуєш у свій бік образу чи прокляття, також пошепки скажи: «Забери собі назад».
Мирослав Дочинець
