… Провідав Івана Микитовича Власенка, книгу якого ми нещодавно презентували на його батьківщині…
Передав вітання від земляків.
Подякував за жертовне слово про рідну землю, про Недригайлів, про Сумщину…
Сил Вам, Іване Микитовичу, живильної енергії повноводої Сули!
Микола Гриценко
P.S.
Отак і має бути!
Молодші класики мають не «кирпу дерти», а пам’ятати і шанувати, тих, завдяки кому і вони, теперішні класики, є тими, ким є. Навіть якщо їм здається, що це не так або не зовсім так, все одно – треба пам’ятати, бо то тільки їм здається, що вони класики від народження…
Все це не стосується чудового поета і прозаїка Миколи Гриценка.
Бо, Микола, гідний земляк дивовижної людини – письменника Івана Микитовича Власенка. І те добре, що відвідав легенду українського високого письменства, а ще особлива дяка, що сфотографував і лишив цю мить для історії. Лишив тим, хто розуміє вартість тої знимки!
А Іван Микитович, ач, який цвях!!!
Який ще моложавий, по-модньому слєгка неголений, з реперською зачіскою…
Наш дорогий Президент Шулявки!!!
Мав щастя не лише плече в плече з ним працювати (тепер здається — в якомусь іншому житті), а й чув його дивовижні оповідки про багатьох знаменитих письменників (шкодую, що не записував за ним), пив Божественний нектар його власного виробництва – тернівку…
Здоров’я Вам, Іване Микитовичу!
Найщиріші вітання у ці Великодні дні! Живіть довго, і чергового разу, як Микола збереться до Вас у гості, я теж напрошуся…
Леонід Ісаченко
