Невблаганний час поглинув, на жаль, імена багатьох митців, які плекали чудову українську культуру, поширювали її в еміграції у світах. Визнання прийшло до них спершу в українській діаспорі, а потім вже їх вшанувала на рідній землі незалежна Україна. Одним із таких митців є автор чудового танго «Гуцулка Ксеня», талановитий український композитор, скрипаль, диригент Ярослав Васильович Барнич.
Народився в с.Балинці поблизу Коломиї (тепер Снятинський район на Івано-Франківщині). Ще в гімназії робив перші композиторські спроби: писав коломийки, вальси тощо. 1914 року вступив до легіону Українських січових стрільців і разом з Михайлом Гайворонським організував смичковий квартет. Сотня, в якій він служив, дислокувалася в Хусті.
Через 2 роки ставить у Львові на сцені українського товариства «Бесіда» кілька вистав: «Гриць», «Наталка-Полтавка», «Катерина», інші. Закінчивши Вищий музичний інститут ім.Лисенка, був запрошений на роботу до Ужгорода диригентом театру товариства 
«Просвіта», на сцені якого поставив низку вистав західноєвропейської та української класики.
У 30-і рр. створив чотири оперети, зокрема «Шаріка», «Пригода у Черчі», «Гуцулка Ксеня», а також популярні пісні-танго: «Ох, соловію», «Чи тямиш?», «Гуцулка Ксеня».
В 1939 році був музичним керівником Станіславського театру ім.Івана Франка, а 1940 року організував Гуцульський ансамбль пісні й танцю (тепер «Гуцулія»).
У 1941-1944 рр. обіймав посаду диригента Львівського оперного театру. З приходом радянської влади його оперети були заборонені як націоналістичні. Барнич, які і більшість національно свідомої інтелігенції емігрував: спочатку до Німеччини, а потім разом з родиною виїхав до США.
Керував там українським хором «Гомін», потім заснував Український народний хор ім.Т.Шевченка і працював з ним як диригент понад півтора десятка років. Написав багато хорових творів, симфонічну сюїту і мелодраму «Батурин», інші твори.
Помер 1 червня 1967 року у Клівленді.
Танго «Гуцулка Ксеня» написане в 1932-1933 рр. у Коломиї. На його створення Барнича надихнула дивовижної вроди дівчина-гуцулка, учениця Станіславської жіночої семінарії Ксенія Кленовська, яка вчилася у нього. Пісня швидко стала популярною, дехто навіть вважав її народною.
В радянські часи ім’я січового стрільця й емігранта Барнича було, звісно, заборонено, але позаяк пісню всюди співали й грали, то в партійних кабінетах постановили приписати її аматорові зі Стрийщини Романові Савицькому.
Істину було встановлено завдяки матеріалам зі спецфондів та архівів, знайдених музикознавцем з Дрогобича Любомиром Філоненком. Він же є автором монографії про славетного українського митця. У 2000 році оперети Барнича «Шаріка» і «Гуцулка Ксеня» поставлені Федором Стригуном на сцені Львівського театру ім. Заньковецької і йдуть постійно при аншлазі.
У Балинцях, де народився композитор, відкрито меморіальну дошку, а в Івано-Франківську та Коломиї його іменем названо вулиці.
Віктор Мотрук
