Українська література — і проза, і поезія — сповнені еротизму, символізму, любові. Любові до життя, до світу, а не тільки плотської. І мова не тільки про лірику Драча й Павличка, оповідання Винниченка, Кобилянської, Коцюбинського, Любченка, Стороженка, Франка, Хоткевича. Це «сквозна» лінія української літератури нового часу.
«Вир», Тютюнника… Навіть «Еней» Котляревського вже помірно хтивий парубок… Може, якісь елементи еротизму є і в бароковій добі, але я не спеціаліст! А подивіться малюнки шевченкових русалок! Це – абсолютна краса! І тут ми говоримо про торжество життя, а не про хіть…
Так ніхто не кохав!
Раз на тисячу літ…
Анатолій Дімаров: «На коні, й під конем»… Хм… Насправді фраза «на коні й під конем» означає – пройти і через вогонь, і через воду.
Микола Холодний, унікальний український поет. Алкоголік, сторож на баштані. В наші часи його деякі вірші можуть сприйматися, як недоречний чорний гумор. Бо в нас зараз війна. Але він писав то в інші часи:
От якби стрястись такій біді,
Щоб на нашу хату бомба впала.
Ти б без рук лишилася тоді,
І мене ногами обіймала…
Дмитра Павличка ЦК КПРС звинувачував у порнографії. Реально ж порнографією був сам ЦК КПРС. А Павличко творив шедеври… Соломія Павличко переклала «Коханця леді Чаттерлей» Лоуренса. Для журналу «Всесвіт». В тексті було слово «ї@тися». Її запросив на розмову секретар ЦК по ідеології Леонід Макарович Кравчук. В радянській Україні ї@атися було не можна… Соломія Дмитрівна не пішла на компроміс. Роман було надруковано!
А самі прізвища які? Драч! Сосюра! Тичина! Бажан! Жадан!
Віталій Чепинога
