Поетичне позерство. Полеміка постатей.
Ворожнеча встає на горбах. Вітражі.
У неділю святу заручилися льосами
Три світи, три кути, три ножі.
Висне бруд причалів понад яром.
Пил із пальми смерд стирає звинно.
Плазувати в ліс за Божим даром
Чи твоє призначення, людино?
Налий бокал музичними ключами,
Шукай душі у квітці паперовій!
Бо сури всі великого ісламу
Ніщо супроти прорваного Слова!
(Степан Процюк. Триптих про слово / Нова дегенерація.
Поезії. ІФ. 1992)
Процюк приречений писати. Добре-зле — ролі не грає. Степанові пощастило на батьків — 
лагідну і добру маму і вічного бунтаря батька. У ньому дивним чином поєдналися гени двох родів.
Його енергія пішла на те, аби справдити себе яко професійного літерата. Сьогодні він таким є. Чи “попустило” його і він став инчим? Зрілішим, так. Мудрішим, так. Усе инче з ним і у ньому.
Процюк — залишається письменником, вихований батьком-народником. Звідси його вічний протест проти народницької традиції. Шевченківський Прометей є щасливішим. Його художні психобіографії, яким він віддав 15 років творчого горіння є найкращим пам’ятником людській силі волі й одержимости літературою.
Таких письменників живих сливе нема. Вони усі у бронзі й закинутих шкільних підручниках. Процюк нагадує, що колись у нашій літературі були Велетні…
Євген Баран
P.S.
Як казала Забужчиха про Жадана, прижмурючи вочка і затишуючи голос, як вона уміє: 
менше треба, менше.
Богдан Гасюк
… Або ще менше, ніж радить Оксана Стефанівна, – і бути як Андрухович, засновник Династії.
Олег Соловей
Так, ще менше, ніж навіть радить ОЗ, себто взагалі відійти від біографічного роману, який йому аж ніяк не надається, бо одягти маску умовного Стефаника не означає стати Стефаником – з-поза неї все одно, як би Процюк не намагався перефарбувати їх, стирчать саме його ріжки, тобто комплекси і неврози, які з книжки в книжки одні і ті ж, такі ж самі, очевидно, що пора би му’ не ховатися за чиїмись іменами, допасовуючи їм ті самі ріжки, а написати нормальний автобіографічний роман, бо оті стругані поліна “ні в куда і нє в контєкст”.
Богдан Гасюк
Автобіографічний – теж добре, але я його давно прошу написати роман про живих людей, – наших сучасників. Передовсім, любовний роман. Який, поза тим, вбере в себе все інше також. Ще трошки в пені потанцює, – потрапить і Степан у підручники, ніби який-небудь крюґер, прости господи.
Олег Соловей
Хлопці, ви такі, ніби не на ювілеї, а на поминках. Ну, Олеже, тобі ніц не кажу, а Богданови скажу так: десь був, щось видів.
Євген Баран
Друзі, вітаю! 13 серпня. Маю нині ювілей. 60 літ. Аж дивно, бо часто почуваюся молодим. Як усі ми, живу надією на перемогу України, і роблю для цього все, що можу, як письменник і громадянин. За рік записав багато нових відеорозповідей на своєму ютуб-каналі «Письменник про письменників» . (До речі, хто би хотів і мав можливість підтримати мій ютуб-канал і літературну працю у день мого ювілею, то вам сюди: Приватбанк- Процюк С. В.- 4149 4993 4358 9212)
Степан Процюк
