З Україною «в сєрдце» та ще де-інде. На гастролях у США, наприклад. А що – Нєвзорову можна збирати касу на концертах за океаном, а чим Дмитро Гордон гірший? Шоубіз замість журналістики, лагідні шкрябання за вушком як новий «жанр» інтерв’ю, багаторічне вміння коливатися з лінією партії, яка сидить на Банковій в той чи інший період історії.
Як-от, позавчора Зеленський був ляля, потім кака, вчора знову гарний хлопець, а назавтра ще раз «фе». Замість Зеленського можна будь-яке інше прізвище, не принципово.
Це як зразок «бульварної» адаптації до політичного клімату, швидкої та бонусної. Чому б і ні, коли піпл подібне хаває і пам’ять має коротку? А я це все пишу тільки тому, що Гордоновій славі заздрю, не менше. Які ще можуть причини?
Заслуги Дмитра на ниві журналістської професії можна перелічувати довго, адже це значною мірою і завдяки йому про неї в Україні згадують з епітетом «друга найдавніша». І ось цей світоч слова їде до США аж з цілим гастрольним туром у жовтні-листопаді ц.р., квитки від 65 до 100 доларів, «творчєскіє вєчєра»…
Сіетл, Сан-Франциско, Вашингтон, Нью-Йорк — побуває у восьми головних мегаполісах країни. Метy туру заявлено шляхетну — зібрати на дрони для ЗСУ. Заодно й дітям допомогти: «Ранее Гордон объяснял, почему его трое сыновей не воюют на фронте в рядах ВСУ. Журналист пояснил, что у старшего сына тяжелое заболевание, а двое других рождены не в Украине. Все живут в Америке много лет. Также Гордон жаловался на резкое ухудшение своего материального благосостояния после российского вторжения» — цитата з ресурсу страна.ua
Спокійно, я знаю, що за ресурс, але з пісні слів не викинеш.
А ще «вєчєра», наважуся припустити, влаштовують задля зондування грунту. Щодо ймовірних симпатій неукраїномовних діаспорян до наступного актора на президентську посаду. Заодно й ненав’язливої за нього агітації. Еге ж, я про п.Арестовича, чиї амбіції відомі і який недавно гучно пропіарився в Гордона. Дай, Боже, не востаннє.
Русмір давно навчився діяти не «в лоба». Рєбята здаля заходять, і гасла, які наш патріотичний загал почути хоче, обов’язково заллють йому до вух. Разом з іншими, але потрібними тільки рускому міру, його ж мовою. Максимально доступною.
Людмила Пустельник
