«Найвизначніші здобутки української літератури середини віку пов’язані з прозою. Саме епіка завдяки своїй полісемантичності була здатна відтворити багатоскладність суспільного буття, соціальну детермінованість людського характеру. Вона відкривала перед письменниками значно ширші можливості для глибшого втілення історично конкретних ідеалів і тим самим сприяла розширенню соціально дійової, естетичної функції літератури».
(Р. С. Міщук. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. К. 1978)
Минули 29-і роковини трагічної загибелі мого наукового керівника Ростислава Міщука (1945-1994), заступника директора Інституту літератури ім. Шевченка НАНУ, завідувача відділу української літератури ХІХ ст.
Наукова спадщина його невелика. Монографія про оповідну прозу 50-х-60-х років ХІХ ст., яка вимагає сьогодні критичного перегляду (1978), брошура про Івана Нечуя-Левицького (1988), передмови до історичних романів того ж Нечуя (1991) і до “Вибраного” Драгоманова (1991).
Працював над докторською про Івана Нечуя-Левицького. Але багато часу займала організаційна робота в Інституті Літератури, бо Жулинський тоді був весь у політиці й займав посаду віце-прем’єра з гуманітарних 
питань. Знаю точно, що ювілейну промову Леоніда Кравчука до 150-річчя Михайла Драгоманова у вересні 1991 року, написав Міщук.
Вбили його жорстоко напередодні чорнобильського дня. Я писав про цю трагедію (опублікував листи Міщука; надрукував прозовий монолог “Елегійне”, присвячений його пам’яті в антології прози “Тексти”, 1995). Не хочу повторюватися. Ніколи не забуду, як після Великодніх свят 1994 зайшов до свого приятеля Петра Ляшкевича додому і він з порога мені сказав: «Я буду тебе вбивати. Твого Міщука вбили»… А коли у Києві відвідав дружину, то на книжковій етажерці на видному місці стояла малесенька книжечка віршів Олександра Гордона з моєю передмовою (це була моя перша передмова взагалі), яку подарував йому наприкінці березня після обговорення дисертації.
Ростислав Міщук — один із тих світлих людей в моєму житті, якого з вдячністю згадуватиму, поки житиму. Людина, яка навчила мені “азів” літературознавства і заставила дописати роботу, сенсу в якій я тоді не бачив. Заставив простою фразою: знайдіть 2-3 людей, кому ви би хотіли зробити приємне, і нехай серед них буду також я…
Наукову школу формує не тільки консультативна складова, але й людське спілкування.
Науковим керівником Міщука був Михайло Бернштейн; у Бернштейна керував дисертацією Олександр Білецький; Білецький писав наукову роботу у Миколи Сумцова… Отака історія…
Євген Баран
