Коли ми говоримо про потребу відмежування від московської церкви, звісно, не йдеться про зміну догм і канонів. Але багато чого міняти таки треба.
Ось недавно відзначали святу Тетяну Римську, яку московська церква з якогось дива призначила покровителькою студентства. Дівчину, яка була неграмотною, науки вважала бісівством і, звісно, жодного стосунку до навчання не мала.
То чому й українській церкві продовжувати цю традицію? А прикомандирована вона була до студенства тільки тому, що храм при московському університеті був посвячений св. Тетяні.
Та це ще квіточки.
Алєксандр Нєвський канонізований російською церквою, але ні мощей його нема (про це говорив мені владика Михаїл Луцький, який студентом перекладав те, що зберігається в раці в Алєксандро-Невській лаврі Петербурга), ні святого житія — був він побратимом татарського хана — сина Бату. Та ще й вірно служив Орді, двічі погромивши вільний Новгород. Зрештою, брехнею є вигадки про його «нєвськость» — нема жодних слідів його битви на Нєві. Ні під час розкопок, ні в літописах тевтонів… Суцільна брехня, цей ваш Алєксандр Нєвський!
Зрештою, за свідченням її секретаря, навіть імператриця Катерина ІІ, бридливо казала, що Ал. Нєвський тоді навіть і не народився, коли йому приписують перемоги над німцями. Принцеса якогось дрібного германського князівства — вона ж Катерина II, знала, що казала.Та й помер цей «святий», обпившись кумису…
Не менш одіозним святим Московщини є св. Пафнутій, внук татарського баскака — це він вимолив народження сина в бездітного князя Василія Третього. Та вся біда в тому, що той син — кривавий виродок роду людського Іван Грозний. Який, до речі, і ченців нищив особисто, і навіть митрополита Філіпа Количева за його наказом Малюта Скуратов подушкою задушив…
Тож таку російську святість треба викидати з календарів та пам’ятників української Церкви.
Василь Чепурний
