Щодо премії Шевченка, яку щойно вручили. Я тільки нагадаю слова Юрія Макарова, очільника нинішнього комітету, в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» 7 липня 2000 року:
«Що ж до біографій, то ще є Тарас Шевченко. Велика подяка Олесю Бузині, який привернув увагу до цього персонажа. Його книга була свідомою провокацією. Можна говорити про міру смаку і почуття міри, вона повністю вдалася. І виявилося, що національна ікона залишається абсолютно невідомою. До речі, рівень критики Бузини показав: люди можуть на неї молитися, але при цьому не знати фактичних деталей. При тому, що начебто усе видано. Ніяких особливих історичних досліджень робити не треба. Коли я цим зацікавився, став вимальовуватися образ надзвичайно нещасливої і дуже симпатичної, безумно зламаної і водночас неймовірно чарівної людини, яка мені глибоко цікава…»
Ті, хто вчора цю премію отримав, і ті, хто радіє новим обличчям лауреатів, просто пам’ятайте про те, як Юрій Макаров оцінив критику Олеся Бузини.
Лицемірство і гординя визначають нинішніх реформаторів Шевченківської премії. Реформа ця закінчиться так, як скінчилися усі реформи уряду Гончарука.
Треба було бойкотувати цей процес, але такий хід подій явно не для українських інтелектуалів, що самі собі ікони скрізь і завжди. Треба спершу розбронзувати себе, а не класиків.
Роксана Харчук
P.S.
Гей-гей!
А вже староспілка писателів збудилася з летаргії!
Повстали з гробів єдиною лавою! І пішли проти усіх цих кіяновських, прохаськів, бодай їх дустом виморило!
Дайош горлачів, перебийносів, козаченків, збанацьких, солдатенків і решту всіх голопуцьків та старих пердунів!
Не дамо!
Юрій Винничук
