Культура

Розлоге дерево Лишеги

Жовтому листю, як і воді,
Було повелено лежать в землі.
Та знялось воно невисоко,
У теплім вітрі сяйнуло
І опало.

(Олег Лишега. Розлоге дерево. Львів. 2020)

Вірші Лишеги (1949-2014) асоціятивно-імпресіоністичні. Лиш спробуєш намацати картинку, вона зникає. Завжди на віддалі. Завжди натяк. І смерть, як наближення через зникнення.

Коли ховали, ніс його портрет від хати до церкви і на цвинтар. Було відчуття абсурдности дійства. Здавалося, що зараз ось збоку на тротуарі зрине постать Лишеги із заплічником, широко усміхнеться у бороду і запитає: «Що це ви тут задумали?»

Євген Баран

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.