Моє знайомство з творчістю Дмитра Кешелі почалося з його роману «Родаки». Він настільки захопив мене, що я одразу купила іншу книжку автора «Помилуй і прости», видану тим же видавництвом «Академія». Але якось так сталося, що черга її читання дійшла лише зараз. Скажу відверто, цей роман залишив важкі і гнітючі емоції. Хоча наперед морально була налаштована, що легкого і веселого чтива годі чекати.
Дмитро Кешеля описав трагічні події, що відбулися в повоєнний період в закарпатському селі з мальовничою назвою Черешневе. Знаючи історію, ми розуміємо, що навіть сам час, про який ідеться — суцільна вервечка жахливих подій. Але тут мова про особистісну трагедію однієї родини.
Історія, що дійшла своєї кульмінації на Різдво 1948 року, почалася задовго до цього. Ще на початку століття поважні ґаздове, глави двох родин Пастеляків та Петахів щось не поділили 
на межі своїх ґаздівств, та так, що аж зарубали один одного до смерті. Сини старого Пастеляка, щоб відімстити за батька, підпалили обійстя Петахів. Але вітер переніс вогонь на їхній двір. В результаті згоріли обидва ґаздівста, а разом з ними і небіжчики, що стали причиною цієї трагедії.
Відтоді ненависть між Пастеляками і Петахами стала законом існувавання обидвох родин. Та пройшло кілька десятків років і в карпатському селі повторюється шекспірівська історія Монтеккі і Капулетті: Андрій Пастеляк бере за жінку Магдалину Петах. Але закінчення цієі історії значно драматичніше від шекспірівської — загублених душ тут набагато більше.
Другою класичною історією, яку проходить через роман є біблійна братовбивча історія про Каіна і Авеля. Що може бути зіркішим, ніж протистояння братів, що опинилися по різні сторони барикад, в діаметрально протилежних ідеологічних позиціях?
Головною дійовою особою, довкола якої автор веде оповідь, є батько Андрія — Василь Пастеляк. Це амбіційна та жорстока людина. Він готовий продати душу дияволу, щоб задовільнити своє самолюбство та жагу наживи. Для цього він готовий пожертвувати навіть своїми синами, кинувши між них кістку розбрату та ненависті.
Василь Пастеляк — наче загнаний одинокий вовк, готовий загризти кожного, хто стане йому на заваді. Та приходить час, коли треба відповідати за свої вчинки. І в кінці життя Василь таки має потребу в глибокому покаянні. Принаймні, якщо не від Бога, то від своїх онуків він таки потребує прощення.
Все, що відбувалося з Пастеляками, можна порівняти з пухлиною, що зародилася деінде, але з часом паралізувала весь організм. Бо виглядає так, що все зло світу сконцентрувалося довкола цієї родини.
Оповідь роману автор веде від імені тринадцятилітнього Митра — сина Андрія та Магдалини. Він та його молодший брат Павло — добрі та чисті душі, готові пробачити навіть тим, хто відібрав у них найдорожче. І це вселяє надію на те, що рід Пастеляків, заплативши дорогу ціну, відкупить таки прощення за скоєні гріхи. Мені дуже хочеться в це вірити.
Роман «Помилуй і прости» — це твір, що потребує відповідного настрою та стану душі. Його важко читати без сліз. Тут надто багато болю, поту, крові та сліз. Але своєрідною компенсацією читачеві за болючі емоції стане насолода від прекрасного стилю автора. Дмитро Кешеля надзвичайно майстерно володіє словом. Його влучні метафори та вишукані звороти роблять текст неповторним, а застосування місцевої закарпатської лексики придає розповіді особливого колориту. Не дивлячись ні на що таку літературу таки варто читати, бо вона, безперечно, залишає карб у душі.
Галина Новосад
