Корінням вглиб, верхів’ям – до блакиті!
Закон цей мудрий втілюють здавен
І крем’яна гора, і зелен клен,
І поривання, суще в людській миті.
То він на зорі, росами умиті,
Підводить погляд молодих племен;
То він дарує сонцеродний ген
Серцям, що прагнуть Всесвіт обігріти.
І я, глибин співучих посланець,
Що кореня і листу ніжну мову
Несу до неба струнко, напрямець,
Дивуючись блакиті знову й знову,
Я славлю сонце – прямоти вінець,
Я славлю землю – прямоти основу.
(Олександр Мокровольський. СОНЕТ проти ІМП-ЕР-еФ-ІЇ. ЕТНОС СОТЕНЬ ЯСНОТ 2.
Івано-Франківськ: Місто НВ. 2023. 140 с.)
Це друга збірка сонетів Олександра Мокровольського (29 грудня 1945/2 січня 1946-22 грудня 2023). Перша – “ЕТНОС СОТЕНЬ ЯСНОТ” вийшла 2012 р. анонімно під псевдом Кор Абель накладом 30 примірників, яку мають декілька його друзів. Наклад другої збірки – 100 примірників, підписана до друку 10 листопада 2023 р.
Чи саме її презентував поет 9 грудня в Києві, не скажу, бо Вікіпедія подає назву тернопільського видавництва “Богдан” із загальною кількістю сторінок 144. Треба уточнити у Ярослава Довгана, товариша Олександра Мокровольського, який, гадаю, виступив посередником у друкуванні книжки. Принаймні, Ярослав мені цю книжку передав. Я ж мав неприємну місію повідомити його про наглу смерть товариша.
Олександр Мокровольський насамперед перфектний перекладач. У його перекладах вийшов “Гобіт” Р.Толкіна (маю це веселчанське видання 1985); він є упорядником, редактором і перекладачем кількох збірників світової поезії для дітей у тій же “Веселці” (здається, є у мене усі: “Співець”, 1972; “Світанок”, 1978; “Передчуття”, 1979; “Поклик”, 1984; “Заграва”, 1988); він переклав поезії Шеллі і Єтса у ПСЛ (є у мене ці видання); п’єсу “Венера і Адоніс” Шекспіра для першого українського шеститомника творів (теж маю); нарешті, “Улісса” Джойса у співавторстві з О. Терехом…
Його поетична спадщина сливе невідома (перша поетична збірка “Глибокий лет” вийшла 1983). Сонет Мокровольського (“богданівське” видання подається як третя його збірка, не враховується при цьому анонімне видання 2012) виламується за рамці класичного. Сам автор вважав, що для живого сонета немає несонетних тем. Тому у цій останній книжці наскрізною темою проходить тема московсько-української війни.
Але найсумніше не це. Найсумніше, що цей талановитий чоловік жив самотою з 2015 в Ірпені (в будинку творчості), не залишаючи його у лютому-березні 2022, коли йшли бої в місті, й знайдений мертвим у своїй кімнаті напередодні Різдва.
Коли я повідомив Довганові про смерть Мокровольського, то він сказав: “Я думаю, чому він не відповідає на телефонні дзвінки. Казав перед цим, що чується зле і планував до лікаря”…
Що залишається після Великого Переходу письменника у засвіти? І чи залишається взагалі? Питання риторичне. Так само, як і відповідь необов’язкова…
Євген Баран
