Отримав сьогодні на «Новій пошті» пакет, а в ньому – книжку, окрему збірку поезії одного з поетів-шістдесятників Григорія Кириченка. Для мене вона стала справжньою знахідкою, бо знав автора особисто з 1981 року (я на той час, кореспондент Київського обласного радіо, він – редактор Баришівського районного радіо у «Болотяній Лукрозі», як називали Баришівку поети-неокласики).
Як молодий спеціаліст, уродженець сонячної Херсонщини, на перших порах ще мало знав про особливості столичної області, її знаних людей, тож, коли доводилося їхати у відрядження у той чи інший район Київщини, завжди звертався за порадою і по допомогу до колег із «районок». Ось так у мене й зав’язалася тривала дружба з Григорієм Пантелійовичем.
Її міці додавало те, що ми були тезками, а також мали, як з’ясувалося пізніше, глибоке чернігівське коріння. Г.П.Кириченко народився 1939 року у Новій Басані на Чернігівщині, а мій дід Нестор, чернігівський козак (як було записано в метриці) – 1873 року, у селі Гоголів 
Остерського повіту Чернігівської губернії.
На превеликий сором, попри довірливі стосунки, я зовсім нічого не знав про поезію Григорія Пантелійовича періоду 60-х років. Бо він цю тему якось обходив.
Коли прочитав сьогодні передмову до щойно виданої збірки її наукового редактора – мого викладача і куратора 3-ї академічної групи (1976 р.) журфаку Університету імені Шевченка професора Василя Васильовича Яременка, все стало на свої місця. Виявляється, у середині 60-х років минулого століття Григорій Кириченко через публікацію його віршів на Заході був виключений із педінституту ім. М.Горького, потрапив у списки осіб, яких було заборонено друкувати. Ізольований від літературного середовища, він поселився у Березані на Київщині, влаштувався працював журналістом на Баришівське радіо. Звичайно ж, творив поезію і складав «у стіл». На жаль, його твори десятки років не друкувалися…
Уже в роки Незалежності, 2010-го, поет планував видати особисту збірку «Джерельний дим», але раптова смерть зупинила появу збірки, яка тільки сьогодні, напередодні 85-річчя Григорія Пантелійовича, у розширеному змісті з’явилася на світ.
Велика подяка професорові В.В.Яременку і доценту Переяславського університету імені Григорія Сковороди Т.Г.Кириченку (синові поета) за те, що відкрили нам постать Григорія Кириченка (світла йому пам’ять!) у художньому просторі шістдесятництва!
Сьогоднішній вечір буде мега літературним!
Григорій Южда
