Тривожний ранок… Сумний спомин… Світла пам’ять Сергію, а його родині і всій Україні — Перемоги! Миру! Здоров’я! … Він був наймолодшим за віком, найнижчим і навіть ще не студентом факультету — ще з робітфаку грав за нашу команду на першість університету.
Отримав сьогодні на «Новій пошті» пакет, а в ньому – книжку, окрему збірку поезії одного з поетів-шістдесятників Григорія Кириченка. Для мене вона стала справжньою знахідкою, бо знав автора особисто з 1981 року (я на той час, кореспондент Київського обласного радіо, він – редактор Баришівського районного радіо у «Болотяній Лукрозі», як називали Баришівку поети-неокласики).
З усіх вірогідних версій, я схиляюся до найбільш реалістичної і найменш цікавої. Це — справді ІДІЛ. Перш за все тому, що така версія американських спецслужб, і я думаю, що їм немає сенсу когось дурити. Втім, ми не маємо жодних моральних зобовʼязань перед росіянами. Давно вже. В тому числі, й перед «мирними». А тому замість скорботи маємо право на узагальнення.
У своєму блозі Тимоті Снайдер робить із теракту в Москві ті самі висновки, що й більшість українців, але як історик складає хронологію подій: 1. США попереджають, що Росія вторгнеться в Україну. Загальна недовіра, щоденне висміювання в Росії (3 грудня 2021 р. – 24 лютого 2022 р.)
Уміло й видовищно проведений «теракт» у подмосковському Крокусі – це інавгурація путіна. Його ізбірателі на інший салют із нагоди переобрання не заслуговують. Хай вчать отечественную історію сходження їхнього домарощеного режиму. Грунтується він на страху, а страх – логічний продукт нагонки й залякування.
