Коли в 1753 році Сковорода у Переяславському колегіумі почав викладати теорію поезії, єпіскоп зажадав письмового пояснення, чому він по-новому викладає поетику? Сковорода відповів, що про це можуть судити лише спеціалісти, тонко натякнувши, що неукам в такі справи свій ніс сунути нема чого.
Аби єпископ зрозумів, навів ще й латинське прислів’я, зміст якого такий: одна справа – пастирська патериця, а інша справа – сопілка.
***
До Сковороди звернулись монахи Києво-Печерської лаври з пропозицією:
— Доволі блукати по світу! Пора причалити до гавані. Нам відомі твої таланти, свята Лавра приймає тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви й окрасою обителі.
— Ох, преподобні, — обурився Сковорода, — стовпотворення збільшувати собою не бажаю, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі божому…
Із книжки «Цікаві бувальщини»,
вид. «Дніпро», Київ, 1974.
