Збираючись у подорож Скандинавією хотілося більше дізнатися про цей край та його мешканців. Але беручись за книжку шведського письменника Яна Мортенсона «Таємниця мексиканських божків смерті» від видавництва «Апраорі» у перекладі Олега Короля, я навіть не могла уявити, що моє читання стане настільки інтерактивним.
Дія роману відбувається в Стокгольмі. Антиквар Юган Крістіан Гуман має на одній із вуличок Старого Міста свою крамничку. Особливих статків він своєю комерцією не заробляє, але для самотнього парубка та його 
кішки Кліо цих заробітків цілком достатньо.
Одного березневого дня до крамнички Югана заходить давній університетський приятель Лейф Берггрен, з яким вони не бачилися понад п’ятнадцять років. Свою довгу відсутність у Швеції Лейф пояснює тим, що багато років жив і працював у Латинській Америці, а тепер приїхав на батьківщину, щоб розпочати тут новий бізнес. Дізнавшись, що друг займається антикваріатом, Лейф приніс йому керамічну статуетку мексиканського божка доколумбівської епохи з надією, що той зможе її вигідно продати. А ще Лейф запрошує Югана до себе додому, бо, мовляв, привіз багато різних старожитностей і вони б могли стати ходовим товаром Юганової антикварні.
В умовлений час той приходить до Лейфа, але не застає його вдома. Та двері до помешкання відчинені і він заходить всередину в надії, що товариш от-от повернеться. Прочекавши певний час Юган таки іде, не дочекавшись Лейфа. А наступного дня він дізнається, що Лейф Берггрен був убитий у себе в помешканні якраз у той час, коли до нього заходив Юган.
Не дивно, що для поліції він став підозрюваним номер один. Юган розуміє, що мусить самотужки знайти справжнього вбивцю, бо інакше поліція повісить це вбивство на нього і залишок свого життя він проведе у в’язниці. І от про те, як антиквар перетворився на детектива і йдеться у романі Яна Мортенсона.
Ян Мортенсон – людина дуже поважного віку. Він народився 1933 року. Свого часу письменник працював секретарем-референтом шведського короля Карла ХVI Густава (до речі, це той самий король, який править у Швеції і сьогодні). Але полишивши службу, повністю присвятив своє життя написанню детективів.
Книжка «Таємниця мексиканських божків смерті» побачила світ у 1975 році. На той час багатьох благ цивілізації ще не існувало в природі. Тому інколи досить дивними з нашого часу виглядають дії і засоби персонажів. Хоча це справжня реальність, яку я ще дуже добре пам’ятаю. Та для багатьох читачів нової генерації це вже виглядає, як ретророман.
Детектив мені одразу сподобався. І не через якийсь особливий, закручений сюжет. З цієї точки зору роман не найкрутіший з тих, які довелося читати. А сподобався перш за все знайомством з симпатягою Юганом Гуманом. Автор надав йому багатьох позитивних рис, з яких головна – почуття гумору. Опинившись в скрутній життєвій ситуації, Юган не втрачає оптимізму та іронізує над собою.
Окрім того, Юган знається на мистецтві та літературі і людям, з якими йому доводиться перетинатися під час свого слідства, він дає умовні імена літературних чи історичних персонажів. Інколи це виглядає дуже мило і прикольно. Часом Юган виглядає наївним, як дитина. Від цього читач (принаймні я) проймається ще більшою симпатією до цього хлопця.
Та найцікавішого повороту моє читання зазнало тоді, коли опинилася практично там, де відбувалися всі події роману. Я побувала на вулиці, де знаходилася антикварна крамниця Югана Гумана, бачила ресторанчики, де він міг обідати, була на площі, на яку виходили вікна Югановоі спальні та проходила повз багато місць, які згадані у романі. А ще мала змогу спостерігати за зміною королівської варти, яка була найбільшою розвагою монотонного життя нашого головного героя. Це справжні літературні мандри! Про таке читання мріє кожен книголюб.
Детектив про антиквара Югана Гумана поставив гарну крапку в моїх мандрах Швецією, як книжкових, так і реальних. Зараз я вже у Норвегії і починаю читати норвезький роман. Сподіваюсь, він теж доповнить мою подорож особливими враженнями. Але про це буде моя наступна книжкова розповідь.
Галина Новосад
