Сергієві Сулимі сурми засурмили 65! Непередбачуваний, нерідко суперечливий, але «дипломатично» хитрий і недаремно заслужений журналіст України, який відточував перо у «Часі» Петра Кобевка і з часом побивши з ним горшки, створив свою «Свободу слова», та не свобідну-вільну від грошовитих та й тих, що при «кориті», але отримав допуск не до основної, але годівниці, з якої дещо перепадало і йому…
Прочитав у новинах, що у Львові намагалися викрасти рештки “радянського розвідника Миколи Кузнецова”. І коментар мера Садового: мовляв, Кузнецов нам не потрібен, але просто так не віддамо! Пане Садовий, під великим секретом скажу Вам, що ніякого кузнецова там і близько нема. Там лежать рештки німецького офіцера, якого вбили під Бродами…
Та що говорити. На Рівненщині досі люди не знають, як сказати українською “виключатєль” (вимикач), “столова” (їдальня), “отвьортка” (викрутка – цього слова просто ніхто не зрозуміє), “получив” (отримав), “всьо равно” (однаково), “удлінітєль” (продовжувач), “поняв” (зрозумів), “закрий двері” (зачини), “закрий, відкрий очі” (заплющ, розплющ)…
Збираючись у подорож Скандинавією хотілося більше дізнатися про цей край та його мешканців. Але беручись за книжку шведського письменника Яна Мортенсона «Таємниця мексиканських божків смерті» від видавництва «Апраорі» у перекладі Олега Короля, я навіть не могла уявити, що моє читання стане настільки інтерактивним.
