Я зрідка заглядаю у Фейсбук… Я родом із Закарпаття, і пригадую свою бабу по матері, яка любила казати: «Фейс у неї, як свині». Тобто, ще тоді зрозумів, що «фейс» – се писок. А «бук» – начебто: пук. Одне слово, нині без Фейсбуку – і ні туди, і ні сюди, Микито. Тобто я ні про писок, ні про пук нічого тоді, вважай, не знав [Лем]. Як кажуть старезні лемки: лем здогадувався.
Аж ось завітав я до свого закадичного корефана, який, на противагу мені, опанував Фейсбук за виграшки. То й каже: «Стривай, а що тут про тебе – пи*дять?!»
Се сказав не хто-небудь, а сам Валерій Рибалкін. Професор, дипломат, автор першого академічного перекладу Корану та вибраних казок “Тисячі та однієї ночі” з мови оригіналу (арабської) українською мовою.
– Тьху! – не стримався я. – Валері, та ми ж тут, як казав Тичина:
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю
– Чхав я на твого Тичину, — мовив мені Рибалкін. – Я народився посеред степу, а ти, Оросе…
– Зрозуміло…
З Рибалкіним цмулити оковиту важкувато! Знав він і Зленка, і Удовенка, особисто у Валерія Лобановського був перекладачем…
П’ю я далі зі степовим вовком В. Рибалкіним!
Стривай… А до чого тут?.. Ага, про Фейсбук! Валері зі степу тямить ліпше за вуйка з Карпат! Я так вважаю… За що Йому вдячний. Позаяк без українського степу високогір’я Карпат загине.
–Риба[лкін], – …наша пісня. Не вмре, не загине (лукавить)…
П’янству, звісно, бій!
Але ж… Валері родом зі степу, а я – із високогір’я Карпат. У чому сила Великої України?! Рибалкін і Орос літр самогону дудлять за раз… Степ і високогір’я Карпат.
Ярослав Орос
