Вітання, весни світання!
Осанна спокуті зими!
На те ж воно, люди, Стрічання,
Щоб не розминулися ми.
Одвіку з чужого поля
Своїх не нагрієш обчас.
На те ж вона рідна доля,
Щоб не проминати нас.
Все буде і ждано, і гадано,
Як очі, від щастя сяйні:
Зустрінеться чорт із ладаном
І здиміє на вогні.
Напасник – віч-на-віч із напастю,
Злочинець – із чинним злом.
Всеможний уп’ється слабістю
І злидням ударить чолом.
Скажену хулу хулитель
Лелітиме день при дні,
А зимний земний небожитель –
Свій камінь тяжкий на дні.
Злютується гидь, зрідниться,
Та й зрине, мов давній сніг.
На те ж воно, люди, Громниця,
Щоб грім їх утяв усіх.
Валерій Ясиновський
