Група випускників престижного університету, зробивши більш-менш успішні кар’єри, завітали до свого старого професора в гості. Професор зокрема поцікавився про роботу кожного з них, і випускники навперебій почали скаржилися вчителю на свої численні труднощі та життєві негаразди.
Старий запропонував гостям щось випити і усі забажали каву. Професор пішов на кухню і через деякий час повернувся з великим кавником на таці, геть уставленій найрізноманітними горнятками: порцеляновими, скляними, пластиковими і навіть кришталевими. Одні філіжанки були дешевими і простими, інші дорогими, а деякі справді вишуканими і коштовними.
Коли гості розібрали горнятка, професор сказав:
— Зверніть увагу, ви всі розібрали лише красиві чашки, тоді як прості і дешеві залишили на підносі. І хоча це є цілком нормально — ви хотіти якнайкраще для себе, але це і є джерелом 
усіх ваших проблем, труднощів і стресів.
Зрозумійте, ніяка чашка ніколи в житті не зробить каву кращою, смачнішою і запашнішою. Вона просто дорожча та й годі. А іноді навіть приховує те, що ми п’ємо і чим насолоджуємося. Насправді, все, що ви хотіли — каву, а не чашку. Але ви свідомо вибрали найкращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка дісталась.
А от тепер подумайте: життя — це і є кава, а робота, гроші, статус і суспільство — це чашки. Це всього лише інструменти для підтримки і змісту вашого Життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює суті і якості Життя. Іноді, концентруючись на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найбільш щасливі люди — не ті, які мають усе найкраще, а ті, які вміють скористатися всім найкращим з того, що вони мають.
Євген Рибчинський
