Серед усіх зашкварних подій, які останнім часом відбуваються в країні, і які доводять народ до повного отупіння, все ж, слід пам’ятати про утвердження в Україні української мови.
Наша постгеноцидна нація має купу діагнозів. Сподіваюся, колись українці все ж оберуть україноцентричну владу, яка допоможе українцям подолати постколоніальні постгеноцидні стани та синдроми, а поки що, допомагаємо собі самі й озвучимо перший діагноз нашої нації — це СЛАБКИЙ МОВНИЙ ІМУНІТЕТ УКРАЇНЦІВ.
Він проявляється в тому, що українці у переважній більшості підпорядковуються/ підлаштовуються під іншу мову співрозмовника, а повинно бути навпаки: співрозмовники мають підлаштовуватися під українську мову.
Така мовна слабкість українців пояснюється слабким мовним імунітетом. Мовний імунітет українцям послаблювали століттями. Забороняли мову. Знищували носіїв мови. Знищували українських діячів, які розвивали і примножували мовні культурні, наукові чи творчі надбання. Влаштовували українцям голодомори, лінгвоцид, розстріли та Гулаги, висміювання, цькування, презирливе ставлення.
Наслідок цих дій — зросійщення українців та слабкий мовний імунітет. Допомоги у відновленні імунітету потребує вся нація. Однак, поки наша держава не дбає про підсилення мовного імунітету української нації, українці можуть самі собі допомогти.
Правила прості.
1. Дотримуватися особистої мовної гігієни. Це означає самому намагатися не розмовляти російською.
2. Дотримуватися гігієни простору. Це означає слухати музику, дивитися фільми, читати книжки лише українською мовою.
3. Просити ваше оточення у спілкуванні з вами дотримуватися їхньої мовної гігієни щодо вас, тобто, не розмовляти з вами російською мовою, а розмовляти українською.
Лариса Ніцой
