У мене своєрідні смаки, можна сказати архаїчні. Намагалася подивитися щось нове з кіна — не йде. Тож передивилася фільм Педро Альмодовара «Квітка її таємниці», героїня якого Лео пише любовні романи під псевдонімом. У неї дуже напружений контракт — 5 романів на рік.
І все б нічого.
Одначе Лео переживає розлучення з чоловіком, тож не може писати про життя в рожевих тонах — у її романи вривається реальність, а це зовсім не подобається видавцям.
Роль Лео блискуче зіграла Мариса Паредес. І хоча вся дія відбувається переважно у Мадриді, мама Лео, проста селянка, вносить в кіно неповторний струмінь іспанського села — її вірші про біленьких овечок і білішу від конвалії хатку, а ще жаль з приводу розлучення доньки, що перетворилася після втрати мужа на корову без дзвіночка.
Старенька радить доні почитати заупокійні молитви, хай навіть вона не вірить в Бога.
Фільм дуже сумний, але й людяний, і зі щасливим кінцем. У ньому багато гарної музики, пристрасних танців і гумору.
Без Альмодовара кіно було би бідне і бліде.
Фільм 1995 року, а приносить море емоцій. Тепер таких фільмів нема.
Роксана Харчук
