Наші бібліотеки різні. Але мушу сказати, що наукові бібліотеки все ж змінюються і пристосовуються до умов карантину. Особливо динамічно розвивається, з моєї точки зору, університетська бібліотека ім. М. Максимовича. Учора звірили потрібні мені бібліографічні записи буквально протягом неповної години. А Харківська наукова бібліотека ім. В. Короленка взагалі допомогла безкоштовно.
Майбутнє бібліотек — це електронні джерела. І почати треба, звичайно, з національної бібліографії. Це велика робота, але необхідно усі наявні літописи книжок, журнальних і газетних статей відсканувати і викласти у вільний доступ.
У нас чимало наукових бібліотек.
Інститут книжки міг би скоординувати цю роботу, розподілити її між бібліотеками й отримати всю нашу бібліографію в електронному варіанті. Нещодавно мені довелося працювати з літописами, то мені було шкода бібліотекарок, що носили мені ті стосики бібліографій по 24 випуски щороку за 40 років. А пилу скільки, і скільки зайвих рухів!
Погано те, що електронний каталог головної бібліотеки країни, маю на увазі бібліотеку ім. акад. Вернадського, взагалі нічого не шукає. Який пошук не використовуй — результат один: книжки нема… Цікаво, що Парламентська бібліотека неохоче дозволяє користуватися паперовим каталогом, хоча їхній електронний теж не завжди знаходить книжку, що насправді в бібліотеці є.
З моєї точки зору, сучасна бібліотека — це бібліотека з досконалим електронним каталогом, бібліотека, яка оцифровує книжки і надає послуги дистанційно. Інакше вже не буде.
Роксана Харчук
