Колись на уроці літератури вчителька зробила ущипливе зауваження Патрику Зюскінду, а він у відповідь заявив, що напише книжку, яка зробить його безсмертним. На сьогодні за накладами видань його роман «Парфуми» – найпопулярніший твір, написаний німецькою мовою.
Після нього про Зюскінда як про автора інших творів знають лише окремі філологи, а читачі, схоже, цього не знають і не хочуть знати. Роман про чоловіка з феноменальним нюхом був занадто яскравим, щоб після нього можна було сприймати щось інше, написане автором. Хоча сам письменник про свій роман сказав, що, можливо, його й читати не варто.
Нікому не відомо, де зараз живе Зюскінд: в німецькому Зеегайм-Юґенгаймі чи у французькій 
провінції Монтольє? Його вважають письменником-маревом. Він соромиться своїх фотографій, тому дав лише чотири інтерв’ю.
До того, як стати письменником, він був тренером з настільного тенісу, піаністом у барі, менеджером компанії «Сіменс». А ким він був ще, його публічна біографія старанно замовчує.
Сьогодні, в день народження Зюскінда, я згадав три його оригінальні цитати:
«Хто володіє запахом, той володіє серцями людей».
«Талант майже нічого не означає, головне – досвід, здобутий завдяки скромності й старанню».
«Мені завжди потрібна жінка, яку я не можу одержати».
Його життя – таке ж загадкове, як і життя героя його роману Жана-Батиста Гренуя з тією відмінністю, що про життя Гренуя можна прочитати все від народження до смерті, а про нинішнє життя Зюскінда щось дізнатися неможливо.
Володимир Даниленко
