Романтик української мови відійшов на ниви Господні. Як повідомив його онук Михайло Кублій, сьогодні на 88-у році життя помер видатний український мовознавець, дослідник Голодомору українців, автор численних підручників з української мови професор Іван Пилипович Ющук.
Його би правильніше називати не мовознавцем (мову він, безсумнівно, знав досконало), але – Захисником мови. Той лицарський порив, підтримуваний і у немолодому віці незнищенною ідеєю української нації, живив не тільки самого Івана Пилиповича, але й довколишній люд, що з ним стикався.
Певно, живив і його самого. Бо, скажімо, у поважному віці їхати з доброго оголошення на чернігівську просвітянську конференцію – то таки треба мати надих добрий. Його вперте і дещо наївне відстоювання способів поширення мови на зібраннях Головної ради «Просвіти», зчасту ігнороване, на жаль, — також виявнювало образ Лицаря. Але не Дон-Кіхота, бо насупріч йому стояли не вітряки, а злобні вороги чи ліниві малороси…
З Черніговом його пов’язувало ще й приятелювання з поетом Дмитром Куровським, який у глухі часи брежнєвщини писав грізно і відчайно: «Як мій народ від мови відречеться, то й я тоді від нього відречусь!».
Волиняк, батько якого встиг послужити у польській армії, Іван Ющук вивчав чеську і сербську мови, а кандидатську дисертацію захистив по Тарасу Шевченку – як він представлений у літературах колишньої Югославії. А за українські переконання його звільняли з Інституту літератури імені Т.Шевченка. Його погляд на нинішню ситуацію в його словах: «Україна ще перебуває в стані колонії. І керівники поводяться як колонізатори. І про цю землю і людей їм байдуже».
Натрудилися, Іване Пилиповичу, спочивайте з миром!
Василь Чепурний
