Перехід парафії у Ковпитові на Чернігівщині з московського до Київського патріархату показав те, про що в селі й так знали: хто чого вартий!
Так один державний службовець не прийшов на сход села, бо «держслужбовцю не можна». Отак –о!
Тримати магазин (записаний на тестя) — можна. А на сход села прийти — не можна. Та ще й став по селу різні провокаційні чутки розносити.
Нічого дивного: йому часто назвонював «отой депутат, шо з балкона без тапочок викинувся» (так в селі про Чечетова згадують). Був цей «державник» у сумнозвісного Полковніченка інструктором райкому компартії, оформив чорнобильську інвалідність. А в Михайло-Коцюбинському на Дні селища напився, як чіп, вийшов з місця пиятики і, не розбираючи, заліз у чужу машину та й погнав у Ковпиту…
А тоді мо’ протверезів трохи чи хто йому підказав – то він розвернувся і давай відганяти чужу машину назад.
На Ведильцівському повороті його перестріли батько й син — власники краденої машини і віддухопелили «державника» по повній та зі смаком. Морда лиця сього кадра ще довго була з познаками його комуністичного злодійського тавра.
Схоже, що мало.
Бо попався п’яним за кермом і рішенням суду на рік позбавили прав. І це — ахтунг! ахтунг! — чинний державний чиновник і навіть начальник районного підрозділу.
… Якщо його не знімуть з посади ближчим часом — доведеться описати з прізвищем оцього безличного. Бо лиця на ньому нема — одна маска.
Василь Чепурний
