Однією з моїх найзаповітніших дитячих мрій було — здійснити навколосвітню подорож. Мені хотілося, щоб це було як у книжках: весело перетнути екватор, проминути мис Доброї Надії, пройти «ревучі сорокові» та побачити береги Вогняної Землі.
Коли я подорослішав, ця мрія зникла, розбившись об пояснення реалістів, що це неможливо.
— Але ж я про це мрію — а думки матеріальні, — сперечався я.
— Ти довбаний мрійник! — відповідали мені мої товариші. — Копай далі!
Ніхто — ні я, ні мої товариші — не усвідомлював, що половину навколосвітньої подорожі ми тоді вже здійснили — бо копали окопи на виду станції Хасан, праворуч від озера Хасан, ближче до гір, ближче до радянсько-китайського кордону, але достатньо високо на гірських схилах, щоб одночасно ясно бачити і Тихий океан ліворуч, і частину території Північної Кореї, за мостом Дружби, прямо перед нами.
Туди я дістався зі Сторожинця — автобусом, з Чернівець до Києва — потягом, а з Києва — літаком ТУ-104 — до Свердловська-Челябінська-Новосибірська-Красноярська-Іркутська-Чити-Хабаровська-Владивостока (з посадками у кожному місті!), і вже звідти — потягом — до селища Краскіно, де мені показали, що значить служити у таких місцях, де навіть ведмеді не живуть.
Відслуживши у СА, я продовжив свій шлях на Схід, працюючи на риболовецьких траулерах: з Владивостока — до Миколаївська-на-Амурі, бухти Руської на Камчатці, Анадиря та бухти Провидіння на Чукотці.
Ми неодноразово перетинали лінію переміни дат, посеред Тихого океану, рибалили поблизу островів Диоміда, їли картоплю з канадського острова Ванкувер, яку нам підвозили у морі, але самого острова не бачили.
Я вже тоді й думати покинув про навколосвітню подорож.
Аж ось, ще через двадцять років, вже з Києва, мій товариш канадський драматург Michael Springate запросив мене приїхати, і допомогти знімати фільм «Acts of Imagination».
Запросив мене і мою дружину Наталю Шахрай зіграти епізодичні ролі, допомогти з українськими костюмами, співати українських колискових, і ставити українську вимову двом головним героям фільму (німцеві-канадийцеві та шведці), які грали ролі українських емігрантів.
Угадайте, до якого міста запросив нас на зйомки Майкл, який до цього роки мешкав у Торонто? … До Vancouver B.C.!
І ми полетіли на надсучасному тоді Boeing 777, через Австрію, а далі без посадок, понад Атлантичним океаном, Гренландією, усією чудовою Канадою, Скелястими горами — прямісінько до міста Ванкувер, на його химерну Commercial Street.
І все ж, коло я ще не замкнув: ота відстань між островами Ванкувер та Великий Диомід залишається мною непокритою.
Тому я ще не вважаю свою навколосвітню подорож цілком завершеною! Усе ще попереду!
Володимир Сердюк
