Хоча День сміху минув, давайте посміхнемося цим двом світлинам. Старшому поколінню відома пристрасть до обіймів та поцілунків колишнього радянського вождя Брежнєва. Не оминув цієї участі й Максим Тадейович Рильський, якому в 1960 р. тодішній голова Президії ВР СРСР Л. Брежнєв вручав орден (на світлині угорі, на другому плані – М. Георгадзе).
Зовсім інша справа – обійми друзів.
А.С. Малишко лагідно називав старшого друга «Тадеушкою», а у відповідь чув – «Андрійко».
Мені пощастило бути свідком їх ніжної, щирої, всеохоплюючої дружби під час безлічі спільних поїздок й зустрічей до останнього подиху дідуся.
А на світлині – поцілунок під час святкування 50-річчя Малишка в 1962 р., ювілейний вечір якого вів, звичайно, М.Т. Рильський.
Їх дружба оспівана поетами у віршах, як і в цій присвяті:
Від поеми у поему
І від рими — знов до рим…
Так, мій друже, і живемо —
Той Андрій, а той Максим.
Але що там вірш і рима,
Що усі людські слова,
Як Андрія і Максима
Дружба серця зігріва!
Не дарма, мабуть, жили ми,
Не дарма ще й хочем жить,
Коли прагнуть наші рими
Рідній матері служить! (Максим Рильський 1959р.)
Максим Рильський
