«Як описати невимовну розкіш і безсмертне життя суворого лісу, де у Природи, навіть зимою, царює вічна весна, де порослі мохом дерева, які гниють, зовсім не є старими, і ніби вічно молоді, і блаженна, цнотлива Природа, як безтурботне дитя, надто щаслива, аби звучати інакше, окрім як голосним белькотінням птахів і джеркотінням струмків»
(Генрі Торо. Ктаадн. 1848).
Генрі Торо читати треба, коли вирвешся з пут принад т. зв. міської цивілізації, що сьогодні сливе неможливо. Але його книжка «Волден, або Життя в лісі» (1854 р.) і ось ця мандрівна повість «Ктаадн» є не просто гімном Природі, а філософським світоглядом, спробою вирвати людину з механічного кола забаганок.
З українських письменників до нього близькі Петро Сорока і, особливо, Олег Лишега. Останній органічніший в своєму вростанні у світ Природи. Цнотливіший.
Євген Баран
