Толстой писав «коряво». На відміну від Достоєвського він був чудовий стиліст, але по дев’ять разів переписував тексти, щоб виходило «коряво». Фолкнер ускладнював навмисно, щоб, читаючи, «душа трудилася і прагнула простоти».
У казку заводив читача Олександр Грін, у міфи – Габрієль Маркес, в утопію – Орвел, у паралельні світи – Рей Бредбері, у потаємні закутки підсвідомості – Франц Кафка, у загадкові лабіринти інтелекту – Хорхе Борхес та Умберто Еко, у химерний світ метафори – Мілорад Павич, у чаклунське потойбіччя – Кастанеда, у «біль і рани криваві» – Стефаник…
Видатний літературознавець Віктор Шкловський радив початкуючим авторам: «Пишіть на реальному матеріалі, але пишіть так, щоби було трішки несхоже, хоча це й важко…»
А ось настанова Наполеона: «Писати потрібно коротко і неясно».
Вони щось знали…
Мирослав Дочинець
