Культура

Цинамоновий душій Юрія Винничука

Коли було анонсовано, що невдовзі побачить світ ця книжка, я була здивована і втішена водночас. Здивована, бо це перша співпраця Юрія Винничука і видавництва Фабула. А втішена, бо бачити книжку улюбленого письменника з логотипом улюбленого видавництва — подвійна радість. І ось у квітні все це матеріалізувалося і зараз я тримаю красивезний і дуже приємний на дотик томик з рельєфним написом «Вілла Деккера».

Хто слідкує за творчістю Юрія Винничука, знає, що два роки тому з під його пера вийшов ретро детектив про львівського журналіста Марка Криловича «Нічний репортер». Дія роману відбувається у вересні 1938 року. Головному герою довелося провести ціле журналістське розслідування, щоб докопатися до причини смерті кандидата на посаду президента Львова. Роман мене дуже захопив своєю динамічністю, закрученістю сюжету та тонким галицьким гумором. Тому дуже хотілося продовження розповіді про пригоди львівського репортера.

Думаю, такі думки і бажання були не лише у мене. І от на радість нас, читачів, Юрій Винничук таки написав продовження пригод Марка Криловича.

Від попередніх подій минув майже рік. На дворі серпень 1939-го року. У Львові, як і у всій Польщі, пахне війною. Заможні жиди, передчуваючи непевні часи, шукають можливості виїхати за кордон та нелегально вивезти свої цінності. На цьому заробляють не чисті на руку адвокати. А ще у цих оборудках замішані консуляти деяких держав. А де великі гроші та великі таємниці — там ціна життя нікчемна. Тож одного з таких адвокатів знаходять мертвим.

На перший погляд сталася банальна пожежа в його помешканні. Але це тільки на перший погляд. Та, не дивлячись на непевність, життя у Львові вирує. До послуг львів’ян та гостей міста театри, кав’ярні та ресторації, казино та борделі — індустрія розваг на будь-який смак та гаманець. Але от однієї серпневої ночі поліція знаходить тіло задушеної фордансерки однієї з львівських ресторацій. Душій зґвалтував дівчину, виколупав їй очі та ще й притрусив очні ямки цинамоном. Це була перша, але, на жаль, не остання жертва цинамонового душія.

Розслідуванням всіх цих злочинів займається комісар поліції та давній друг нашого репортера Роман Обух. Тому не дивно, що Марко активно включається в цей процес. Його ніс опиняється завше попереду поліцейських, де насправді і не повинен опинятися. А от як все це відбувалося і чим завершилося – дізнається той, хто прочитає цей, сповнений пригод, роман.

Крім суто детективної лінії, цікавою є його історична складова. Юрій Винничук з притаманною йому скурпульозністю, описує історичних персон того часу та події, які реально мали місце. А ще автор настільки реалістично і смачно описує атмосферу передвоєнного Львова, що здається наче машина часу переносить нас на століття назад. На мою думку, в цьому Винничуку немає рівних.

Але є ще один аспект роману, який автор вималював з неабиякою майстерністю — любовний. Марко Крилович постає перед нами таким собі галицьким мачо, перед яким не може встояти жодна жінка. І ви знаєте, я в це охоче вірю! Бо таки є на світі чоловіки з особливим шармом і харизмою, що здатні звести з розуму кого завгодно! Саме такого чоловіка, на радість і заздрість всім жінкам, вибрав собі за головного героя Юрій Винничук.

Мені було легко і приємно читати роман. Адже написаний він звичною для мене мовою, яку з дитинства чую довкола себе. Ця лексика дуже органічно підкреслює атмосферу Львова та є природньою для нас, галичан. Можливо, читачам з інших регіонів це буде видаватися незвичним, але пояснення незрозумілих слів — у виносках. А ще тут присутній особливий галицький гумор, який додає драматичним та не вельми веселим подіям позитивного відтінку.

Що ж до побудови роману, то мені дуже подобається, що він чітко структурований хронологічно. Кожен розділ має певну дату та день тижня. Такі прийоми дозволяють прослідковувати послідовність перебігу подій, придають їм ознаки логічності та правдивості.

Роман «Вілла Деккера» починається за два тижні до початку Другої світової війни, а закінчується початком совєтської окупації Львова. І з огляду на те, як він закінчується, мені видається, що незабаром матимемо продовження історії про львівського репортера Марка Криловича. Принаймні мені дуже хочеться, щоб так сталося. Бо читати такі історико-кримінальні романи з під пера Юрія Винничука — це суцільне задоволення.

Галина Новосад

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.