Коли було анонсовано, що невдовзі побачить світ ця книжка, я була здивована і втішена водночас. Здивована, бо це перша співпраця Юрія Винничука і видавництва Фабула. А втішена, бо бачити книжку улюбленого письменника з логотипом улюбленого видавництва — подвійна радість. І ось у квітні все це матеріалізувалося і зараз я тримаю красивезний і дуже приємний на дотик томик з рельєфним написом «Вілла Деккера».
До початку гри його улюбленої футбольної команди залишалось понад дві години. У касі стадіону «Олімпійський» він купив квиток і вже звичним найкоротшим переходом дістався свого сектору. Зняв заплічник і зручно вмостився на лавицю напівпорожніх трибун.
«Геніальний режисер-бандерівець Роман Віктюк», як його називали росіянці, радив читати «Щоденник» їхнього письменника Вячеслава П’єцуха. Тепер я розумію, чому.
… З Борисполя вилетів черговий чартер з нашими співвітчизниками до Великобританії. На борту більше ста людей. Вони полетіли допомагати британцям збирати весняний врожай. Власне не допомагати, а збирати врожай! Цьому передував аналогічний чартер з нашою «рятувальною командою» до Фінляндії на збирання ягід!
Я часто зустрічаюся у своїй пам’яті з Євгеном Гуцалом. У мене з ним пов’язано не тільки яскраві читацькі враження — ми приязнилися років з тридцять. Гуцало був для мене уособленням відповідального ставлення до свого покликання, а також неймовірної творчої активності.
