«Приїхали з Виноградова купити книжки. Вибирали, хвалили. Наприкінці, прощаючись, питають: «Ви син Дочинця?». «Так».
Донька, яка чула розмову, каже потім:
«Чому ти обдурив людей?»
«Я їх не дурив. Хіба я не син Дочинця?»
(Мирослав Дочинець. Збирання попелинок. 2019)
***
Нині 60 років Мирославові Дочинцю.
Познайомив нас Петро Сорока. Добрих шість років Мирослав визначав рівень українського читача і українського читання. Він вимірювався — ДОЧИНЦЕМ.
Не найгірша міра, скажу вам.
Читацька міра. І в той момент була справжньою.
Нині вітав його з «твердим Чоловічим ювілеєм». Мирослав побажав «пом’якшувати твердість часу». На що я скаламбурив: «Ми себе не годни пом’якшити. Людина і Час — не цілушка Хліба, яку можна мокнути у борщ, аби легше з’їсти. На тому стоїмо».
Добре, що є такий письменник. який буденне переводить в універсальне, а універсальне у вічне.
Євген Баран
