Єдиний мій вірш, написаний від імені… жінки.
Ти спалюєш до попелу мене…
Ти спалюєш, щоб народити знову.
Це дійство божевільне і хмільне,
І предковічне, як одвічні лови.
Лови мене, лови мене, лови
В тумані степу, прохолоді лісу…
Злови мене, злови мене, злови,
Між нами й світом опусти завісу!
Я хочу бути зловленою, я…
Я хочу бути встреленою списом!
Я бранка, я покірниця твоя,
Я, скорена, тебе молю: корися!
… Над нами хмар, мов перестиглих слив,
Втомилися, боротися несила…
Ти думаєш, що ти мене зловив?
Але ж насправді — я тебе зловила!
Микола Гриценко
