У столичному «Американському домі» дискутували на тему: «Журналістика під загрозою. Результати Індексу стійкості медіа-2018».
Зачином до розмови стала розлога доповідь Тари Сусман-Пенья, головного технічного консультанта IREX: «Від стійкості медіа до динамічної інформації». Доповідачка, зокрема, повідала, що Американська рада міжнародних наукових досліджень, яка працює у понад 80-ти країнах світу, щорічно визначає Індекс медіастійкості (MSI).
Критеріями, які той індекс формують, є рівень свободи слова, професійності журналістики, різноманіття новинних джерел, значущість медіа-бізнесу та діяльності допоміжних установ. А шкала оцінки варіюється від найнижчого «нуля» до найвищої «четвірки».
Та от, з 2013 року і донині, за словами Катерини Лаби, проектного менеджера міжнародної організації «Інститут висвітлення війни та миру», українські ЗМІ не піднімалися вище за «двійку».
Експерти, котрі долучилися до дискусії (а серед них Ольга Чорномаз, представник регіонального маркетингу, U.S. Agency for Global Media – USAGM, Михайло Ткач, журналіст-розслідувач програми «Схеми», Інна Кузнецова, модератор дискусії і головний редактор київського бюро «Радіо «Свобода»), окреслили головні проблеми українських реалій. Вказали і на загрози українській журналістиці: медіафахівці піддаються фізичним нападам та моральному тиску, натомість за фактами, оприлюдненими у їхніх матеріалах, правоохоронці не проводять належного розслідування, а судді не карають винних. Не залучають чинних юридичних механізмів захисту, коли йдеться про свавілля щодо журналістів.
А ще ж дошкуляють задавнені проблеми з цифровим телебаченням і яловість Ради з питань телебачення та радіомовлення України. Нарікали й на засилля псевдожурналістів, особливо напередодні виборів. І про те, що вхід у саму професію перетворився у нас на бездоглядний прохідний двір. Також серед найзлободеннішого – низький рівень оплати праці, а це знижує мотивацію, а відтак і фаховий рівень: кваліфіковані журналісти йдуть з професії.
По суті в українській пресі зникає глибокосяжна галузева журналістика. Редакціям зручно та рентабельно утримувати такого собі «універсального журналіста», а це якраз те, що опускає нашу пресу до «плінтусового» рівня.
Ще одна біда – переважно непрозоре фінансування головних учасників нашого медіа-ринку. Власники найпотужніших медіа ховають фінансові схеми в офшорах. А тим часом самі видання втрачають джерела доходів, інфраструктура не забезпечує розвиток, традиційні газети і журнали вимирають. А ті «паперові» й електронні ЗМІ, що зуміли втриматися на плаву і навіть наростити потугу, відчувають суттєвий брак справді фахових журналістів, з глибокими знаннями того, про що пишуть, і… свіжим чорнилом у скорописках.
Не все гаразд і з журналістською освітою: в багатьох вітчизняних вишах, які готують кадри для медіа, превалює теорія, цілковито відірвана від практики. І такі випускники, природно, мало затребувані галуззю.
Трохи веселіше з інституціями, які намагаються у цей важкий час допомагати українським ЗМІ. Тут-таки «Радіо «Свобода» похвалило саме себе: Інна Кузнецова розповіла, що задля розвитку суспільного мовлення долучає фахівців з Америки, які допомагають налаштувати обмін контентом, проводять тренінги, висвітлюють події в період інформаційної війни. А провідний міжнародний мовник «Голос Америки» запрошує до свого офісу стажерів і вчить робити новини та телерепортажі.
Михайло Ткач, попри все, мажорно говорив про вітчизняну розслідувальну журналістику і про те, що вона має бути успішною. Показав відео з авіаперельотами Віктора Медведчука та весіллям сина Генерального прокурора України, розповів чого вартували ті зйомки їхній знімальній групі: суди тягнуться ось уже четвертий рік. Однак, переконаний журналіст, бездіяльності влади, її злочинним потуранням колись врешті-решт покладуть край. Наголосивши: він той час наближає.
Завершили дискусію таки на опитимістичній ноті. Погодилися, що програма партнерства сприятиме розвиткові вітчизняного медіасектору, допоможе «подолати розрив між теоретичним наповненням та реаліями професії». І не без задоволення констатували: новітньою українською журналістикою все більше цікавляться американські колеги – з огляду на наш досвід протидії інформаційній війні, розв’язаній кремлівським окупантом.
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
