Зайшла в аптеку за цитрамоном. Поспішаю страшенно. В аптеці черга, чоловік десять, але більше аптеки дорогою до роботи нема. Першою в черзі молода (наскільки я зрозуміла) мама.
Ми всі потрапили у простір негативної етики. Це нав’язаний нам стан. У ситуації невизначеності, замість «Усе буде добре», кажемо: «А кому зараз добре? Аби не гірше». І це ще оптимістична версія.