Я не написала коментар одразу місля того, як відомий американський письменник Джонатан Франзен порівняв російсько-українську війну з війною у В’єтнамі. Однак написати коментар треба, бо Франзен висвітлив тенденцію порівнювати російсько-українську війну із громадянськими війнами. І тенденція ця стійка. Війна у В’єтнамі, Камбоджі, Лаосі, відома також як 2 Індокитайська — це громадянські війни, в яких, грубо кажучи, комуністична частина суспільства боролася із тими, хто сповідував капіталізм. Перших підтримував СССР, других — США.
Наша війна зовсім не громадянська, хоча Путін прагне подати її як громадянську. Немає в нашій війні урядових військ і партизанів, вона ведеться не за світську державу, не проти авторитарного диктатора, тому порівняння нашої війни з війнами в Сирії чи Афганістані — некоректні.
Це війна між двома країнами, двома політичними націями, в ході якої РФ не просто ревізує кордони України, а стверджує, що держави України і українського народу нема, саме тому ця війна і носить геноцидний характер. РФ знищує українців, щоб довести свою тезу про неіснування українців.
Я просто дивуюся, що освічені люди не розуміють характеру рос.-укр. війни, не розуміють, що в ній позиція України 100% справедлива — ідеться про захист власної території і кордонів, які РФ визнала при розпаді СССР, а потім передумала, бо не погоджується зі стратегією і напрямком розвитку українського суспільства.
Це ж якими недалекими треба бути, щоб не розуміти, що Україна — ніякий не пішак, а дуже важлива в геополітичному плані країна, яка є щитом Європи на відміну від Сирії чи Афганістану. Зрештою Україна є демократичною країною, що протистоїть авторитарній РФ — ядерній державі.
Таке враження, що деякі письменники, журналісти і студенти перебувають в інформаційному вакуумі. Хай вже папа Франциск всі війни розглядає як одну суцільну війну, не визнає війн справедливих і несправедливих, нападника і жертву, але мислячі люди все ж мають розуміти підставові речі й не піддаватися спрощенню.
Роксана Харчук
