– Ти знаєш, де купити саперні лопатки?
– Можеш нарить теплік?
– Руся, допоможи знайти гітару для переселенця!
– Є така проблема, треба батюшка нам сюди, бо тут тільки чужинський.
– А який фонарик краще куплять?
– Можеш вивезти й роздати все з моєї найманої квартири?
– Комп малому в село можеш закинуть? Тільки його ще треба забрати в одному місці.
Це лише мала частина нестандартних запитів, які я пробував «розрулити» паралельно з поїздками по селах. Щось вийшло, щось ні, однак суть не в тому. Коли я розумію, що справа важлива, завжди намагаюся допомогти.
І от в музеї Гончара, завантажуючи гуманітарку, познайомився з фольклористами. Прекрасні люди з прекрасними поривами.
– Руслане, а ти знаєш, що в нашій традиції є колядки, які співалися над спустошеними обійстями? – питає мене Мирослава, як з’ясувалося потім, учасниця співочого колективу.
– Ні. Не знаю. А нащо?
– Щоб повернути життя в ці місця. Щоб повернулися люди.
– Це ніби замовляння таке?
– Ну, можеш сприймати й так. Пісня загалом – дуже сильна і помічна річ.
Одне слово, під час подорожей селами я поговорив на предмет співу з людьми, які попри втрату обійсть не поїхали, а вирішили відбудовуватися.
– Приїжджайте, гуртом все одно веселіше.
І от в чергові відвідини сіл ми поїхали разом бусом фольклористів. Доки ми робили свою справу, вони – свою. Повірте, це було дуже потужно, погорільці не могли стримати сліз.
– Як же ж гарно співають, – хитав головою дідусь, – аж забуваю, яка біда. Так би все життя і слухав.
– Ніби в юність попала, – витирала сльози господиня зруйнованої хати. – У нас же тут на вулиці дівчат колись було багато, і всі співали.
Що вийшло у колективу, ще побачите на ЮТУБі. Окрім того, там в кожному випадку будуть картки людей, які втратили хати, щоб кожен міг долучитися до допомоги. А поки кілька фоток і картка однієї з господинь-погорільців.
Приват
4149 4998 0171 7198
Політунова Галина Іванівна
Руслан Горовий
