Приємно був здивований, зайшовши до книжкового магазину, що навпроти «Прогресу» в Чернігові. На запитання, чи є книга оповідань «На тому боці» Валентини Мастєрової, мене не тільки підвели до потрібної полички, а й розказали, що «Суча дочка» письменниці уже розійшлася…
«А якщо ви придбаєте ще одну книгу, то вона вам обійдеться в одну гривню», – повідомили.
«Та ну?» — здивувався.
Придбав В.Шкляра «Троща»! А тоді захотілося «Покров» Люко Дашвара (жіночка, яка вибирала поряд книги, похвалила: «Я за ніч прочитала!»). Підходжу до каси, а мені: «Так виберіть ще ЧЕТВЕРТУ книгу, продамо ТЕЖ за 1 гривню!»
Нічого собі! Одне слово, ще й «Країну гіркої ніжності» В.Лиса придбав… Хотів ще й Олени Печорної «Грішницю» прочитати. Так сьогодні хтось останню купив… Печалька!
Повертаючись у доброму настрої додому з такого чудового магазину (українська книга нарешті у ньому витіснила російську!), міркував собі: а у нас же в Чернігові щороку «пачками» стають лауреатами всіляких літературних премій. Але тільки В.Мастєрова, О.Печорна, К.Москалець видаються солідними видавництвами та їхні твори продаються у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Миколаєві…
Сьогодні видавництва зацікавлені мати у творчому портфелі читабельний твір, бо коли книга продається, то й автору добре, і видавцям… Усе так просто! Однак…
Зрозуміло, є усталений космос літературного життя Чернігова: сів, написав, знайшов спонсора, видав, роздав знайомим, провів зустрічі у бібліотеці із колегами, бібліотекарями, студентами, отримав звання лауреата…
На жаль, ними стали й пронирливі, і не дуже графомани, які так почуваються, ніби вони стали класиками. Знову народжуються їхні розлогі тексти-«твори», в яких панує багатослів’я, кволо розгортається сюжет, діють схематичні герої. У таких авторів і думки не виникає щось нове запропонувати читачам…
Бо ж пишуть прозаїчно і банально лише НОВУ книгу. Але старі схеми — «під Стельмаха», «під Тютюнника» і т.п. — не треба ні читачам, ні видавництвам…
Сергій Павленко
