Розкішного тютюну прислав мені зять із Чехії. І ось прийшов час його смакувати — тихі літні вечори, фізична втома, Козацька світлиця (яку жінка зневажливо називає літньою кухнею), блаженство медитації в сільському раю перед сном.
Тютюн шкодить здоров’ю?
Які наївні уявлення, яка довіра до примітивних медичних афоризмів.
ПАЛІННЯ НЕ ВБИВАЄ!
Це таке саме мистецтво, як добра кухня, чиста горілка, велика робота («Зробити й не наробитись»), щасливе кохання та багато іншого, дарованого людині на втіху й повнокровне життя.
МІРУ ТРЕБА ЗНАТИ!
В усьому! Все, в чому не знаєш міри, вбиває тебе.
ВСЕ, в чому зумів уловити міру, збагачує й ощасливлює тебе.
Палити тютюн треба навчитись потрошки, до тої межі, коли він перестає давати насолоду, а натомість приходить необхідність смоктати той дим, аби не мучитись. Яка вже тоді насолода. Тоді ти раб. Вміти спинитись на цій межі — непроста наука, але доступна кожному. Якби ж ви вчились так як треба…
Якщо вже навчився пускати димові кільця, то не забувай спостерігати за ними. Я оце дивлюсь на мої кільця… трапляються такі гарні, що невимовний жаль бере з їхньої неминучої загибелі.
Вхопити фотоапарат, зафіксувати!
Е, ні, це не те. Це зовсім не те. Це як бігати все життя по хуторах і селах, по концертах і творчих п’янках та все записувати, записувати пісні, та складати їх у фонотеки, та впорядковувати, та досліджувати, порівнювати, вивчати їх історію… Воно може й не зайве, але чуєте, як не вистачає головного?
Наші пісні не пропали, їх так багато записано — на ноти, на диски, циліндри, платівки й флешки. Але як фото димових кілець ніколи не дасть вам смаку тютюнового диму й легкого запаморочення від нікотину, так і записані пісні, скільки б ви їх не слухали, не дадуть тієї повноти душевного сп’яніння, яку дає лише живий спів.
Така от вечірня медитація.
Василь Триліс
